Запропоновано визначення адміністративної відповідальності як правового інституту. Встановлено її роль і значення у системі юридичної відповідальності в державі та сформульовано пропозиції нормативного характеру. Проаналізовано специфічні особливості адміністративної відповідальності (ступінь суспільної небезпеки, об'єкт і предмет посягання, об'єктивні умови проступку), на підставі яких здійснено її відмежування від інших видів юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарної, цивільно-правової та кримінальної. Вперше проведено статистичний аналіз практики застосування адміністративної відповідальності в Україні у 1992 - 2003 рр., виявлено основні тенденції її розвитку та встановлено найбільш поширені адміністративні правопорушення й заходи адміністративного впливу. Досліджено закономірності розвитку законодавства України про адміністративну відповідальність, виявлено основні недоліки її чинної нормативно-правової бази. Внесено пропозиції щодо перегляду переліку адміністративних правопорушень та стягнень. Розроблено нову концепцію єдиного кодифікованого нормативно-правового акту - Кодексу України про адміністративні проступки (КУпАПр), в який внесено ряд суттєвих доповнень щодо визначення суб'єктів відповідальності та заходів адміністративного впливу стосовно фізичних та юридичних осіб.

Розроблено концепцію оцінки й аналізу економічної безпеки регіону, що базується на адаптивних механізмах, які дозволяють запобігти виникненню загроз економічної безпеки регіону, локалізувати і, за можливістю, усунути їх дестабілізувальний вплив. Запропоновано комплекс адаптивних моделей оцінки, аналізу й прогнозування економічної безпеки регіону, що базується на базі методів багатовимірного статистичного аналізу, економетричного моделювання, адаптивної фільтрації, який дозволяє сформувати множину альтернативних варіантів рішень щодо управління економічною безпекою. Наведено модель класифікації загроз економічної безпеки регіону, яка забезпечує підвищення якості та точності діагностики загроз. Розроблено модель оцінки рівня економічної безпеки регіону, що дозволяє досягти зменшення розмірності вихідного простору показників без суттєвої втрати інформації й упорядкувати дану сукупність періодів розвитку регіону.

Досліджено існуючі теоретичні підходи до обгрунтування та проведення адаптації підприємства до ринкових умов господарювання. Розкрито зміст та особливості процесу адаптації підприємства як складної відкритої соціально-економічної системи. Проаналізовано вплив факторів зовнішнього середовища на фінансово-економічне становище підприємств машинобудування до ринкових умов. Запропоновано методику аналізу відповідності внутрішнього середовища підприємства ринковим умовам господарювання. Наведено методичні рекомендації щодо формування на підприємстві системи моніторингу зовнішнього середовища. Висвітлено особливості класифікації засобів адаптації підприємства до змін ринкових умов господарювання. Розроблено методичні підходи до організації захисту акціонерного товариства від спроб недружнього поглинання як одного з важливих засобів адаптації підприємства до ринкових умов.

Досліджено особливості ринкових умов в аграрній сфері економіки. Висвітлено економічну суть аграрного техніко-технологічного сервісу та доведено об'єктивну необхідність його адаптації до ринкових умов. Запропоновано методику та здійснено оцінку ефективності аграрного техніко-технологічного сервісу у структурі АПК, здійснено оцінку матеріально-технічного забезпечення та обслуговування сільськогосподарських підприємств. Проаналізовано стан агрохімічного забезпечення даного виробництва. Наведено методичні підходи та практичні рекомендації щодо адаптації аграрного техніко-технологічного сервісу до нових умов господарювання.

Досліджено теоретичні, методичні та практичні аспекти розвитку аграрних підприємств за трансформаційних умов державного регулювання АПК. Розглянуто концептуальні підходи стосовно перетворення аграрної сфери виробництва. Узагальнено досвід функціонування даних підприємств Луганщини та запропоновано оцінку державному регулюванню їх господарської діяльності. На підставі результатів дослідження регіонального аграрного ринку, зокрема ринку зерна, показано, що державний механізм підтримки сільськогосподарських виробників є недосконалим. Побудовано модель ринку зерна області, яку доцільно використовувати за умов цінової невизначеності. Запропоновано науково обгрунтований організаційно-економічний механізм регулювання аграрного виробництва на базі визначення оптимальних пропорцій щодо використання державних і ринкових важелів регулювання діяльності аграрних підприємств.